Олег Король

Завжди важко говорити про колегу, з яким колись починав виступати на перших фестивалях. Я щодо нього не можу бути об’єктивним. Його пісні мені подобалися завжди.  Дуже радий був пару років тому його раптовому дзвінку і зрозумів, що він нікуди не зник і ні в чому не зневірився. Звикнувши губити друзів десь у життєвих негараздах і трясовинні побуту я вже по голосу зрозумів – Олег десь партизанив і не є втраченим для мистецтва.  Так і було – він, живучи в Жашкові більше тусувався у Львові та у Вінниці. Але теж на поетичних фестивалях та літзбіговиськах. Просто ми перебували в паралельних світах.

Вчора він співав і давні свої пісні, які я чув іще в часи першої Рути (а ми разом із ним і Андрієм Миколайчуком, лисим і босим, пройшли конкурсний відбур в Умані від Черкащини) і за які він у Чернівцях отримав приза за кращий пісенний текст від Спілки письменників. Але що приємно, пише й зараз. І пише добре. Як казав один знайомий, “мудренько” так пише.

Слухачі вітали його оплесками, довго не розходилися. А мені подумалося. Дай Бог йому наснаги й сил. А  талант у нього є.

Е.Драч