Загальна кількість переглядів сторінки

Шукати в цьому блозі

четвер, 17 березня 2011 р.

Сергій Шишкін і дві його презентації

В рідному Володимирі  Сергій Шишкін провів презентацію у вигляді доброчинної акції.


Презентовані 15 січня 2011 року альбоми «Мисляча людина» та «Западенська зима» вже зібрали половину суми,  необхідної для придбання цифрового фортепіано для КМЦ ім. Шевченка у Володимирі-Волинському.

Відгуки очевидців були одностайними.

Валерій Ленартович, відомий луцький музикант і гончар : «ТАКОГО ще не було! ЦЕ Україна світового рівня! ЦЕ ні на що не схоже!».

Антоніна Михальчук, шеф-редактор Володимирської газети «Слово правди»: «Шишкіна полюбили навіть ті, хто досі недолюблював!».

Трубач  Олег Баковський, президент Луцького джаз-клубу, партнер Шишкіна по проекту ШиБаЛукКа має наміри просувати цей проект у Європу.




Столична  презентація дисків відбулася 23 січня в клубі Sullivan Room, що на Прорізній, 8


Петро КАРТАВИЙ


Сергій Шишкін з розмахом організував презентацію в Києві, з ним прибула делегація земляків із Володимира-Волинського. Зала клубу була заповнена прихильниками його творчості. Приїхали запрошені з Одеси, Сум, Хмельницького. Знімали презентацію кілька відеокамер. Помітив журналістів: Галину Бабій, Кирила Булкіна, Наталку Позняк. 

Звести до купи учасників-індивідуалів приїжджому в Києві не просто, тому Сергій спочатку був напружений, але по ходу події напруга ослабилась. Вступне слово сказав Євген Романенко, і передав мікрофон автору дисків, який подякував усім присутнім, що вони заплатили за вхід, бо якщо друзі не заплатять, то вороги точно цього не зроблять. Сергій Шишкін розпочав зустріч піснею «Мисляча людина», з неї починається один із альбомів.


Знає кожна мисляча людина,

Що чекати долі – марна справа

Доля як невірная дружина

Мить – і під тобою судна лава

Друга мить – і щастя у кишені,

Де розкрила рота давня дірка

Хто би ти не був – простак чи геній

Дбає десь за все далека зірка


Знає кожна мисляча людина

Що багато мислити – це мука.

Від думок не з'явиться машина

І ніхто не дасть за них на руку

Пухне голова і в'януть вуха

Думка усередині клекоче

Кинувся до друга, щоб послухав,

Друг від мене кинувся – не хоче Знає кожна мисляча людина

Що в дорослих є одна забава

Сам процес, як робиться дитина

Ну а що за тим – не їхня справа

Нова генерація підходить 

Мислячих людей про тую штуку

Мабуть, це лихий по колу водить

Знаючи про Євину науку


Знає кожна мисляча людина,

Що найбільше щастя – у роботі,

Щастя надихає нам картина,

І шматок, що ніжно тане в роті

Щастя, що прокинувся у ліжку 

І побачив світ, а не химеру,

Щастя, що згубив ощадну книжку,

Щастя, що на ній суцільне зеро.


Знає кожна мисляча людина,

Що процес пізнання не безмежний

Часом наступає та година,

Хоч готовий ти і обережний

Істина нарешті проясниться

Істина проста, але єдина

Поки хай тобі спокійно спиться,

Щастя, що ти мисляча людина.


 Автор виконав ще шість пісень, і викликав на сцену гурт «ТаРута», а за ними гурт «Ворождень» та своїх земляків – гурт «ІншІ». Запрошені співали по дві пісні. Казкар Сашко Лірник попередив, що цього разу розкаже казкову історію знайомства із Сергієм Шишкіним, який на одному із «Оберегів» очолював журі. Сашко тоді працював у Росії в Мурманську, де співав під гітару свої пісеньки, і вважав себе майже зіркою. У Луцьку його зустріли радо, бо про фестиваль можна було говорити, як про міжнародний. Разом з іншими гостями він поїхав виступати у Ковель, а коли повернулися, то конкурсне прослуховування завершилось. Не втрачаючи надії виступити на фестивалі, він розшукав голову журі, який погодився його прослухати, і коли розхвильований Сашко вийшов на сцену, то коліна в нього дрижали. Після першого куплету голова журі покликав конкурсанта до себе, і запитав, де він працює, а той відповів, що на заводі, тоді Сергій сказав йому, щоб повертався на завод і більше в руки гітару не брав. Конкурсант був шокований, але гітару змінив на колісну ліру, з якою повернувшись у Київ, виступав у гурті «Вій», а вже в 2000 році вони разом працювали в журі фестивалю «Срібна Підкова» у Львові.


Я такий який є


Я такий який є, а іншого більш мене ніколи не буде

Я такий який є, життя ніби ніж дурне наставило в груди

Сам сміюся, коли дивлюся 

На суцільний плач

Хтось заробить калач

Те що марно виглядає гарно

За невчасний сміх зароблю на горіх Я такий який є, а ким би я був коли б не був я собою

Я такий який є, та я не забув бали доба за добою

Де похмілля на час весілля

Тільки не питай звідки взявся той рай

Де владики набивали пики

І зворотній хід їм давав стравохід



Я такий який є, і певне загнув не те, що хочуть почути

Я такий який є, та я не засну проте хотів би заснути

Щоб без мене гули антени

Про ціну за мир та рекламний ефір

Та невдача – затяжка задача

Переспати світ і на цьому – привіт


Я такий який є, чи вішай чи ріж мене – подякують люди

Я такий який є, а іншого більш мене ніколи не буде 

Сашко подякував Сергію за науку, і викликав його на сцену, де той заспівав п’ять пісень, і передав слово Каті Гапочці, а потім виступали гурт «За вікном» та дует «Zapaska». Завершував презентацію ексклюзивний джазовий проект Сергія Шишкіна ШиБаЛукКа, коли до Сергія по одному приєдналися гітарист Григорій Л’укяненко з Києва, і трубач Олег Баковський з Луцька. 

Автор покликав на сцену сина, який підіграв батькові на клавішних. Потім разом із своєю вихованкою Олею Сергій Шишкін заспівав пісню

Глина до глини


Місяць завис, розчепірився, наче незрячий.

Мабуть, від подиву, що він там з неба побачив.

Що за вогонь? Що за люди?

І що там цікавого буде?

А то була ніч. А то була піч.


Глина до глини, порох до пороху,

Випрощуєм спини до світла із мороку,

Очі розплющимо, ранок зустрінемо.

Глина до глини.

Випрощуєм спини.


Глина до глини, а руки все зроблять як треба.

Це вже не вміння - це дар, ніби спущений з неба.

І не дається він просто, і вже не відмовишся «доста»...

Бо сам собі друг. І знову за круг. Глина до глини, порох до пороху,

Випрощуєм спини до світла із мороку,

Очі розплющимо, ранок зустрінемо.

Глина до глини.

Випрощуєм спини.


Крутиться, крутиться круг - і розкручує простір.

Чорних думок позбуваються друзі і гості.

Тут ворогів не буває, бо майстер тут глину звиває.

Вода із ковша - а в глині душа.


Глина до глини, порох до пороху,

Випрощуєм спини до світла із мороку,

Очі розплющимо, ранок зустрінемо.

Глина до глини.

Глина до глини, порох до пороху,

Випрощуєм спини до світла із мороку,

Очі розплющимо, ранок зустрінемо...

Глина до глини.

Глина до глини.

Глина до глини...

1 коментар: