Михайло Хай - старійшина українського кобзарства й лірництва висувається на Шевченківську премію!

  Висуненню книги Михайла Хая
«Музично-інструментальна культура українців (фолкльорна традиція)» на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка
П Р И С В Я Ч У Є Т Ь С Я
КОНЦЕРТ
кобзарів, бандуристів та лірників України
26 січня 2012 року
У програмі:

Виступ автора номінованої книги, Цехмайстра Львівського лірницького цеху, лірника і бандуриста «Стефана» (Михайла Хая)

Виступи виконавців-реконструкторів автентичної співогри на старосвітських інструментах (бандурі, кобзі О. Вересая та лірі), братчиків:

а) Київського кобзарського цеху (Цехмайстер – Микола Товкайло)

б) Харківського кобзарського цеху (Цехмайстер – Кость Черемський)

в) Львівського лірницького цеху (Цехмайстер – Михайло Хай)

Дискурси, спілкування поза програмою концерту.

м. Київ, конференц-зал НАН України, вул. М. Грушевського, 4, 2-й поверх

Початок о 16. 00 год.

Вхід вільний

З приводу висунення книги Михайла Хая «Музично-інструментальна культура українців (фолкльорна традиція)» на здобуття Національної премії України імені Т. Шевченка.
Ознайомившись із рішенням Шевченківського комітету від 6 січня 2012 року про визначення цьогорічних номінантів на найвищу премію України, я у списку найдостойніших творів-претендентів відзначив книгу Михайла Хая «Музично-інструментальна культура українців (фолкльорна традиція)».
Я радію за автора, багаторічна праця усього життя котрого, нарешті крім наукового докторського ступеня і громадського визнання, удостоїлась й уваги Шевченківського комітету.
Не вдаючись до заглибленого аналізу структури та змісту книги (такі вузько-фахові рецензії і матеріали, вочевидь, присутні у Комітеті), вважаю честю і громадянським обов'язком лише наголосити на практичній та громадянській значимості як номінованої, так і попередньої «Музика Бойківщини» (2002) та наступної («Українська інструментальна музика усної традиції» (2011) книг автора. Вони стали міцним підмурівком «науково-виконавської реконструкції народної інструментальної музики».
Магію й медитативність звуків, які випродуковують описані в дослідженні інструменти передати словами неможливо. Її треба принаймні чути або найкраще – самому безпосередньо брати участь у колективному творенні-виконанні-сприймання. А для цього необхідний природний симбіоз теорії (яка без практики, за висловом і переконанням М. Хая «глуха») й практики (що за своєю чергою без теорії – «сліпа»). Усе життя, експедиційно-дослідницька, виконавська та науково-реконструктивна діяльність автора номінованої книги – покладене не лише на створення цього симбіозу але й на збереження давньої народної музики.
Вважаю за необхідне підтримати кандидатуру Михайла Хая на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Нар. арт. України, проф. СТЕПАНЕНКО М. Б.